МІСТО́К, МІСТКА́,
Місто́к, містка́, м.
1) Ум. отъ міст. Мостикъ.
2) Средняя часть днѣпровской лодки (дуба). Мнж. 179.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 433.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
МІ́СТОНЬКО, КА, →← МІСТОВЕ́, ВО́ГО,